Напередодні баталії між Яківчанським та Малобудищанським лісами солдати московської армії збудували 10 редутів на шляху просування шведів. Вони мали вигляд чотирикутних земляних укріплень, обнесених валами та ровами. Довжина кожної сторони редуту дорівнювала близько 50 м, відстань між спорудами – близько 300 м. До 200-річчя Полтавської битви місця розташування усіх десяти редутів ознакували бетонними обелісками. Автор цих споруд – військовий інженер, підполковник Г. Лагоріо. Обеліски мали пірамідальний вигляд, були виготовлені із бетону та обличковані мармуровими плитами. У 1939 році старі обеліски було замінена на нові, гранітні (архітектор М. Євтушевський). На бетонних, а потім і на гранітних були написи, що зазначали, на місці якого редуту вони знаходяться. Обеліск являє собою чотиригранний гранітний стовп із трьох блоків, який звужується догори. Його висота з основою 4,6 м.
У 1953 році у натуральну величину реконструйований другий редут поперечної лінії, а 2009 року – третій редут поперечної лінії.