13-05-2024 | 11:00:00

•  Будинок на Кобищанах, в якому Панас Якович 17 років прожив разом із родиною, з якого щодня ходив на службу і звідки вийшли у світ найвідоміші його твори. Із 1940 року  в музеї розміщується Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного ініціатором відкриття якого та першим директором був середній син письменника – Михайло Панасович Рудченко. Колекція музею Панаса Мирного у Полтаві – найбагатша в Україні серед закладів літературно-меморіального профілю за кількістю особистих речей власника. Серед автентичних реліквій – фортепіано дружини письменника Олександри Михайлівни, на якому грали Марія Заньковецька та Леся Українка. Садиба письменника занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятка історії національного значення, охоронний № 160004-Н.
• Інститут шляхетних дівчат (нині - Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»)  випускницею якого, а потім і викладачкою музики була дружина письменника – Олександра Михайлівна Шейдеман. Історична будівля  Інституту – пам’ятка архітектури національного значення першої половини ХІХ століття, охоронний № 160066. 
• Полтавський міський сад (нині – Міський парк культури та відпочинку «Перемога») улюблене місце прогулянок Панаса Мирного. До остаточного переїзду на Кобищани письменник мешкав неподалік саду на Малосадовій вулиці. Затишні куточки парку Панас Мирний змалював у своєму найвідомішому психологічному романі «Повія». Його головна героїня Христя в образі арф’янки підкорила серця усіх полтавських чоловіків.
• Полтавська перша класична гімназія (нині – Науковий ліцей №3) у якій навчалися троє синів Панаса Яковича: Віктор, Михайло та Леонід. У 1919 році Панас Мирний влаштував у гімназії літературний ранок, присвячений Т.Г. Шевченку. Будинок колишньої Першої класичної гімназії – пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний № 4755-Пл.
• Казенна палата (нині – Будинок Полтавської міської ради). Із 1871 року Панас Мирний жив і працював у Полтаві, займаючи різні посади в місцевій Казенній палаті. Сумлінне та ретельне виконання службових обов’язків дозволило йому досягти високого чину дійсного статського радника. У віданні Панаса Яковича були діловодства: пенсійне, спадкове, земельне, адміністративно-господарське; постачання скарбницям, різним установам та особам гербових знаків; розпорядчий комітет у справах утримання земської пошти, харчування війська та ремонту й постачання для нього помешкань. Загалом у Казенній палаті письменник пропрацював 37 років. Колишній будинок Губернських присутніх місць (Казенна палата) – пам’ятка архітектури національного значення, охоронний № 160036/2.
• Пам’ятник І. П. Котляревському. У 1897 році Панас Мирний був запрошений полтавським міським головою до участі в роботі комісії зі складання проекту та вибору місця для пам’ятника класику нової української літератури Івану Котляревському. Пам’ятник був відкритий 30 серпня 1903 року. До цього свята Панас Мирний написав вірш «На відкриття пам’ятника першому українському письменникові Івану Котляревському». А опісля вітав письменників та громадських діячів, що приїхали на відкриття пам’ятника у своїй оселі на Кобищанах. Враховуючи, що полтавський пам’ятник І.П. Котляревському  належить до кращих зразків монументальних пам’ятників доби пізнього класицизму, постановою Кабінету Міністрів України 2009 року він внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення, охоронний № 160011-Н.
• Просвітницький будинок імені М. Гоголя (нині – Кінотеатр). Програма заходів першого дня відкриття пам’ятника І. Котляревському продовжувалася як урочисте засідання Полтавської міської думи в Полтавському міському театрі. З 2017 року ця будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 3-Пл.
• Ресторан «Монголія» (нині – Адміністративна будівля). Благодійний «святковий обід» на 100 персон на честь відкриття пам’ятника І.П. Котляревського був призначений в  одному з кращих ресторанів міста. «Карту обіду вічній пам’яті І.П. Котляревського» склав Панас Мирний. Назви для понад 12 страв письменник взяв з безсмертної «Енеїди» Котляревського. Будівля колишнього ресторану з 2017 року є пам’яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 4756-Пл.
• Будинок губфінвідділу (нині – Адміністративна будівля) де за радянської влади Панас Мирний обіймав посаду завідувача ІІ відділу підвідділу безпосередніх податків. З 2013 року будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 7-Пл.
• Свято-Успенський кафедральний собор у якому відспівували Панаса Мирного після  його смерті 28 січня 1920 року. Провести в останню путь славного полтавця у лютий мороз прийшли тисячі людей. По стародавньому звичаю, труну, під червоною китайкою і під прапорами везли на санях двома парами волів. Поховали письменника поруч із сином Віктором на Міському цвинтарі (нині – Парк ім. І. Котляревського).
• Могила Панаса Мирного, що знаходиться у Зеленому Гаю, куди прах письменника був перенесений 29 серпня 1936 року. Поруч у 1943 році поховано його дружину Олександру Михайлівну. Могила письменника з 2009 року – пам’ятка історії національного значення, охоронний № 160006-Н.
• Вулиця Панаса Мирного (колишня 3-я Кобищанська) перейменована з 1925 року на честь письменника. Ця вулиця нагадує про його внесок у літературу та культуру кожному мешканцю і гостю міста.
• Гімназія №8 імені Панаса Мирного носить ім’я видатного письменника з 1949 року. З нагоди 170-річчя від дня народження Панаса Мирного на фасаді школи  у 2019 році встановлена пам’ятна дошка.
• Пам'ятник-погруддя Панасу Мирному встановлений у 1951 році  на площі біля Літературно-меморіального музею є значним символом пошани до письменника. Скульптура зображує задумливий і творчий характер Панаса Мирного. Бронзовий бюст висотою 0,8 м на чотиригранному постаменті з лабрадориту висотою 1, 91 м. Автори: скульптор О. П. Олійник, архітектор М.К. Вронський. З 2020 року – пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, охоронний № 2800-Пл.

Полтава дійсно глибоко пов'язана з життям і творчістю Панаса Мирного. Кожен куточок цього міста нагадує про видатного письменника, який зробив значний внесок у розвиток української літератури.