Цього року відзначається 55-річчя з дня відкриття меморіального музею-садиби Івана Петровича Котляревського в Полтаві. За роки своєї діяльності цей музей став важливим культурним центром, де зберігається пам'ять про визначного українського письменника, автора першої поеми, написаної живою українською мовою, — «Енеїди».
Музей-садиба Івана Петровича Котляревського – це видатна історико-культурна пам’ятка й унікальний осередок стародавньої Полтави. В уяві багатьох дослідників, а також пересічних українців, дім І. Котляревського сприймається не лише як місце життя видатного українського класика, а й як середовище, у якому народжувалися й набували розвитку українська мова, література, театр.
Історія будинку в якому народився письменник сягає своїм корінням в сиву давнину. Достеменно відома дата побудови - 1 серпня 1705 року. Про це свідчить різьблений напис на дерев'яному сволоку, який зберігся дотепер і є безцінним артефактом музею, мовчазним свідком подій більш ніж 300- річної давнини. На жаль історія не зберегла ім'я будівничого, так само, як і жодного зображення будівлі у XVІІІ ст.
У Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 років, що його проводили за наказом Катерини ІІ згадується двір вдови диякона Успенської церкви Агафії Котляревської, що проживала на «церковному місці», яке її покійний чоловік у 1751 році придбав у зятя покійного полтавського протопопа Данила. Садиба Котляревських складалася з будинку на 4 кімнати, амбару та сараю.
З часом батьківська садиба переходить у власність старшого сина Котляревських Петра, де він залишається жити з молодою дружиною. Згодом у цій родині народиться хлопчик, який прославить ім'я Котляревських у віках і ввійде в історію, як батько нової української літератури.
Іван Петрович здобувши освіту в Полтавській Словесній семінарії поїхав шукати щастя в тодішню столицю імперії Петербург. Після відставки з військової служби у чині «капітана з мундиром» повернувся до рідної Полтави, де й залишився до кінця свого земного шляху.
Після смерті матері Іван Петрович отримує у спадок дідівську хату і у 1823 році перебудовує будинок за своїм смаком додаючи тогочасні модні елементи, відтак дві кімнати ліворуч були об’єднані під кабінет, який ще й слугував спальнею поетові, а праворуч від сіней вітальня та кімната економки.
Іван Петрович був привітним господарем і часто приймав у себе друзів та знайомих. Саме за спогадами його сучасників у ХХ ст. стало можливим заново відтворити старосвітську оселю XVІІІ ст. в якій жив письменник.
Після смерті Котляревського у 1838 році, його оселя, за заповітом, переходить до його економки удови унтер-офіцера Мотрони Веклевечевої. У 1839 році оціночна вартість будинку була 6000 крб. Для порівняння пенсія Котляревського становила 600 крб. на рік, а бюджет губернської Полтави у 1843 р. становив 17781 крб.
Слава будинку часто буває не менш гучною, а ніж слава його господарів. У 1845 році Полтаву відвідав Тарас Шевченко із завданням виконати замальовки історичних місць і пам’яток для Археографічної комісії Київського університету. Шевченко зробив безцінний графічний акварельний малюнок, який зафіксував вигляд оселі письменника такою, якою вона була за його життя.
За десять років потому, було зроблене ще одне графічне зображення хати Котляревського, що дійшло до нашого часу. На літографії художника Г. Мелліна будинок зображений з іншого боку, ніж малюнок Шевченка.
По смерті Мотрони Веклевечевої будинок перейшов у власність дружини губернського секретаря Надії Педченкової, яка у 1855 р. за словами Г. Данилевського, який тоді відвідав Полтаву, був «отдан под постой». За І.Ф. Павловським у 1856 р. в будинку був відкритий трактир.
Далі історія садиби Котляревського прослідковується у полтавського історика В. Бучнєвича, який пише, що будинок письменника декілька разів був перепроданий і в серпні 1880 року його придбав відставний підполковник Олексій Кузнєцов у дружини губернського секретаря Явдохи Михайлівни Салімовської і повністю його переробив у 1881 р. Після смерті Кузнєцова (1886 р.) будинок перейшов у власність його дружини Мотрони Антонівни (1888 р.), а потім до їх доньки, дружини дворянина Віри Олексіївни Сухинової, яка в 1897 році продала його дворянину Моісею Головатинському.
Останній придбав будинок вже майже в цілковито зруйнованому стані і став його перебудовувати. Саме під час цієї перебудови було відкрито під товстим шаром крейди різьбленний сволок, з чітким написом дати зведення будинку. Цей сволок в свій час хотів придбати Чернігівський музей для своєї колекції, але Головатинський відхилив цю пропозицію. Натомість створивши музей письменника у одній з кімнат відбудованої хати.
Куток Котляревського упорядили, провели електрику та перейменували з нагоди 150-річчя з дня народження поета в «Іванів гай», що з часом став місцем для культурних розваг.
На 1927 рік місцина почала руйнуватися. Будинок денаціоналізовано і орендар перетворив кімнату-музей на кухню.
У період нациської окупації Полтави 1941-1943 рр. садибу Котляревського оминула лиха доля, вона не була спалена чи розібрана. Можливо в будинку квартирувалися окупаційні командири, а можливо то була Божа воля.
Сучасна сторінка історичної будівлі розпочинається у 1968 році. Радою Міністрів Української РСР була прийнята постанова «Про 200-річчя з дня народження І.П. Котляревського» Святкування планувалися масштабні на всесоюзному рівні. До відзначення доєдналися і світові організації, що відіграли важливу роль у вшануванні пам’яті І. Котляревського закордоном.
Проект створення комплексу розробили архітектор Валерій Тертичний і конструктор Антоніна Малиновська. Науковим консультантом був кандидат архітектури, відомий знавець української народної архітектури Петро Юрченко. У травні 1969 р. проект робіт з реставрації меморіального садибного комплексу І.П. Котляревського було затверджено на державному рівні.
Хата та господарські будівлі садиби були споруджені протягом чотирьох місяців – травня- серпня 1969 р.
Перша меморіальна музейна експозиція створювалася у надзвичайно стислі терміни і не мала ґрунтовного наукового забезпечення. Але саме 1969 року музей отримав від полтавської родини Чудуків дар виняткової вартості- три предмета меблів, що належали І. Котляревському – ломберний столик, люстерко та комод. Відтоді ці меморіальні реліквії завжди знаходилися в оновленій оселі поета.
Майже одразу після відзначення 200-ліття Івана Котляревського колектив науковців літературно-меморіального музею розпочав роботу над розробкою науково обґрунтованого тематико-експозиційного плану креслення.
Від 1978 року починаються роботи з повної реекспозиції поетової оселі. Цю роботу очолила найкраща в Україні група музейних художників –експозиціонерів під керівництвом заслуженого художника України Віктора Батурина.
Відкриття нової експозиції меморіальної хати поета відбулося у липні 1981 року. Проектантами була проведена колосальна робота та сьогодні з упевненістю можна сказати, що команда фахівців сумлінно виконала своє завдання. Адже їх копітка робота отримала схвальну оцінку як музейників, так і науковців України в галузі історії, культури, літератури та етнографії.
Повертаючись в ті дні, коли відбудовували садибу, і роздивляючись збережені рідкісні кадри можна побачити, що це була важлива подія у житті міста. Адже на упоряджувальні роботи долучалося багато містян різного віку. А велелюдний натовп у день відкриття комплексу можна порівняти хіба що з сучасними концертами рок зірок.
Офіційного статусу, як пам'ятка культурної спадщини, що взята на облік та під охорону держави, музей-садиба отримав у 1982 році рішенням Полтавської ради народних депутатів за № 247. А відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» Садиба письменника І.П. Котляревського другої половини ХVІІІ ст. занесена, як пам’ятка історії національного значення, охоронний № 160002- Н.
З часу відкриття 1969 року музей-садиба Котляревського, як магніт притягує до себе відвідувачів, як пересічних людей так і відомих громадських, політичних, культурних діячів, зірок театру та телебачення.
Сьогодні музей-садиба Івана Котляревського це потужний науково-культурний осередок, який не збавляє обертів та висоти з часу його створення. Музей щодня відкриває свої гостинні двері для усіх, хто бажає доторкнутися до історії та познайомитися з непересічною особистістю Івана Котляревського. На території садиби співробітники проводять квести та екскурсії для дітей, майстер-класи, презентації, виставки, театралізовані вистави, флешмоби, фестивалі та багато іншого. Музей-садиба - лідер із запитів на дозволи щодо проведення відеозйомок, як серед всеукраїнських ЗМІ так і серед художніх, професійних та аматорських кіномитців.
Крім величі постаті Івана Котляревського, до оселі якого завжди багато охочих завітати. Такій популярності серед відвідувачів сприяє і зручне розташування музею, і мальовнича природа навколо, охайна та доглянута музейна територія, привітний та професійних колектив, а особливо та натхненна затишна атмосфера, що робить цю місцину справді благословенною.
Головний спеціаліст відділу туризму та культурної спадщини ДКМС ПМР В. Шабанова
До списку новин
