Іван Мясоєдов (1881–1953) – український художник, графік та представник модернізму, тісно пов'язаний із Полтавою, де він провів значну частину свого життя та творчості. Син видатного художника-передвижника Григорія Мясоєдова та художниці Ксенії Іванової, він розвивався в атмосфері мистецької традиції, проте стосунки Івана Мясоєдова з відомим батьком були складними і позначеними протиріччями. Григорій Григорович – визнаний майстер академічного живопису, виховував сина в суворій дисципліні та мав на нього високі очікування. Він бачив майбутнє сина як продовження власних традицій і прагнув прищепити йому класичний підхід до мистецтва.
Проте Іван виявляв схильність до експериментів та інтерес до нових художніх напрямків, що йшли врозріз із традиційними поглядами батька. Бажання Григорія Мясоєдова контролювати творче та життєве становлення сина часто оберталося на конфлікти, що ще більше загострювали дистанцію між ними. Іван переживав ці протиріччя болісно, намагаючись знайти власний шлях у мистецтві та житті.
Ці непрості стосунки залишили відбиток на особистості Івана Мясоєдова та його творчості, яка стала своєрідним бунтом проти традицій і канонів. Прагнення до свободи та внутрішньої незалежності від батьківського впливу виявлялося в його авангардних роботах, де він сміливо експериментував із формами та стилями. Відчуття протесту та пошук індивідуальності стали центральними мотивами його творчого життя, а Полтава надала йому простір для самовираження та віддалення від батьківських очікувань.
Початкову художню освіту Мясоєдов-молодший протягом 1884 - 1895 рр отримав у художній школі, організованій в Полтаві його батьком. Також навчався в Полтавському Олександрівському реальному училищі.
У 1889 році в родині Мясоєдових народилася сестра Івана — Олена, яка, на жаль, померла у дворічному віці. Цього ж року Григорій Мясоєдов придбав садибу в полтавському передмісті Павленки, що мало стати новим етапом у житті родини. Однак стосунки Івана з батьком продовжували залишатися напруженими.
Григорій Григорович на деякий час відправив сина на виховання до родини свого друга — пейзажиста Олександра Кисельова, а після повернення поселив його разом із матір’ю на дачі в Павленках. Іван жив окремо від батька та практично не спілкувався з ним. Він займав невеликий флігель, розташований на віддалі від головного будинку, що ще більше підкреслювало їхнє відчуження.
З 1896 по 1901 рік Іван Мясоєдов навчався в Московському училищі живопису, ліплення й зодчества, де проявив себе як здібний студент. Він активно брав участь в учнівських художніх виставках, демонструючи сміливий підхід до мистецтва та схильність до нових художніх напрямків. Ще під час навчання в училищі Іван Мясоєдов захопився силовими видами спорту. Своє зацікавлення розвинув, вступивши до Санкт-Петербурзького атлетичного товариства графа Георгія Рібоп'єра. Іван досяг неабияких успіхів у важкій атлетиці: на Всеросійському чемпіонаті 1909 року він здобув друге місце у середній ваговій категорії, виступаючи під псевдонімом «Де Красац».
У 1899 році Іван Мясоєдов зазнав важкої втрати – померла його мати, Ксенія Василівна. Це стало ще одним випробуванням у його житті, яке і без того було сповнене внутрішніх конфліктів та пошуків себе.
У 1911 році, після смерті батька Григорія Мясоєдова, Іван повернувся в Полтаву. Це стало новим етапом у його житті: повернення додому символізувало певний злам і зміну напрямку, оскільки тепер він мав можливість жити та творити без батьківського впливу, зосередившись на власній творчості та пошуку нових шляхів.
У 1912–1913 роках Іван Мясоєдов організовував у Полтаві посмертні виставки батькових творів і зібраних ним колекцій з їх тотальним розпродажем, продовжував працювати художником і водночас виступав у цирку як професійний борець і гирьовик.
На території батьківської садиби на Павленках Іван збудував власний двоповерховий маєток у італійському стилі (нині в будинку розташовується Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна). Де оселився разом із дружиною – італійською танцівницею й артисткою цирку Мальвіною Вернічи.
У Полтаві художник вів активне життя. Крім живопису, виконав серію фотографій на історичну та античну теми. Знімався оголеним в образі богів та героїв. За його ініціативи на Павленках було започатковане художньо-філософське об’єднання «Сад богів». У Полтаві і досі згадують, як Іван Мясоєдов шокував місцеве суспільство з’явившись на традиційному костюмованому карнавалі у Дворянському зібранні в образі античного бога мистецтва. Будучи одягнутим лише у сандалі, набедреник та вінок із троянд Іван Григорович отримав беззаперечну перемогу за найкращий костюм.
Під час громадянської війни Іван Мясоєдов разом з дружиною і дочкою Ізабеллою був вимушений виїхати з Полтави. Коли до міста увійшли радянські війська, працівниками музею було обстежено будинок Івана Мясоєдова на предмет його картин, адже він не міг забрати з собою всі свої твори. Довго не вдавалося нічого знайти, однак коли шукачі простукали всі стіни, в одній з них вдалося виявити схованку, де були майстерно заховані картини і фото.
Таким чином, покидаючи батьківський маєток, Іван Мясоєдов очевидно мав намір повернутися, лишивши тут цінні речі. Однак до Полтави він більше ніколи не повернувся. Родина три роки прожила в Криму, а потім емігрувала до Європи. Змінивши кілька країн вони осіли у Берліні, де Іван Мясоєдов продовжив займатися творчістю та прославився, як портретист. Двічі відбував покарання за фальшивомонетництво. У 1938 році, маючи фальшиві паспорти на ім’я чеських громадян Євгена та Мальвіни Зотових родина оселилася в столиці князівства Ліхтенштейн Вадуці. Мясоєдов став придворним художником, створював портрети членів місцевого князівського дому й ескізи поштових марок. У 1946 році підробні документи Зотових виявили і їх позбавили громадянства, а згодом Іван Григорович знову потрапив у в’язницю за підробку грошей. У 1953 році Мясоєдові/Зотові переїхали в Аргентину. Під час поїздки художник тяжко захворів і 27 липня 1953 року, через три місяці після прибуття в Буенос-Айрес, він помер від раку печінки.
Збережена творча спадщина Івана Мясоєдова становить близько 4 000 творів, серед яких: картини, ескізи, офорти, фотографії, тканини, поштові марки та документи. У 1992 році в Ліхтенштейні створений Фонд Євгена Зотова-Івана Мясоєдова, якому належить майже 3200 експонатів.
Найбільша колекція ранніх творів Івана Мясоєдова в Україні зберігається в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
Полтава залишається важливим пунктом в історії життя та творчості Івана Мясоєдова. Місто свого часу стало для нього важливим простором для творчої реалізації та внутрішньої свободи. Тут він створив чимало оригінальних і знакових робіт, залишивши свій слід у мистецькому і культурному житті Полтави, а також сприяв розвитку українського модернізму. Його роботи і досі продовжують надихати та інтригувати дослідників і поціновувачів мистецтва по всій Європі.
До списку новин
