Микола Ярошенко — видатний художник-передвижник, майстер жанрового живопису, чиє ім’я тісно пов’язане з Полтавою. Народився Микола Олександрович 13 грудня 1846 року у сім’ї кадрового офіцера. З дитинства Микола проявляв любов до малювання, проте батьки, здавалось, не надавали цьому великого значення. Вони бачили майбутнє сина у військовій кар’єрі. Батько, Олександр, який був генерал-майором у відставці, наполягав, щоб син продовжив його шлях. У 9 років Миколу відправили на навчання до Полтавського кадетського корпусу, а через два роки він продовжив навчання у Петербурзі. По закінченню Михайлівської артилерійської академії Микола Ярошенко отримав призначення на патронний завод, де пропрацював понад 20 років.
У 1892 року отримав звання генерал-майора. Сирий клімат Петербурга спровокував у художника сухоти. Тому він із дружиною виїхав у Кисловодськ. Маєток Миколи Ярошенка отримав назву «Біла Вілла». У 1892 році, після відставки, митець назавжди оселився тут.
За кілька років Микола Олександрович вирушив у далеку подорож. Відвідав Італію, Сирію, Єгипет. З цих країн Ярошенко привіз величезну кількість робіт – картини, етюди, портрети.
Спеціальної художньої освіти Микола Ярошенко не мав. Ще під час навчання у військових закладах він відвідував Рисувальну школу, де викладав видатний художник Іван Крамський. Протягом п’яти років був вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв. З 1875 року Ярошенко експонент, а з 1876 – член правління Товариства пересувних виставок. З Товариством пов’язана вся подальша доля Миколи Олександровича. Він став одним із його ідейних керівників, очолив Товариство після смерті Крамського. Миколу Ярошенка називали «совістю передвижників».
Неодноразово Микола Олександрович відвідував Полтаву, де продовжувала мешкати його матір. Мав дружні стосунки з колом полтавських художників – Іваном Зайцевим, Григорієм Мясоєдовим, Василем Волковим, Леонідом Позеном.
Життя художника обірвалося нагло 25 червня 1898 року. І не сухоти звели в могилу Ярошенка. Він був за 10 кілометрів від свого маєтку і працював над картиною – писав з натури село, раптово розпочався дощ. Щоби не змокнути, вирішив цю відстань пробігти. Ті 10 кілометрів стали останніми в житті митця. Вже майже біля дому він відчув болі в серці, а на другий день – відійшов у засвіти. Серце не витримало навантаження. Миколу Олександровича поховали в Кисловодську. На його могилі споруджено пам’ятник –бронзовий бюст роботи Леоніда Позена.
Вдова художника, виконуючи волю свого чоловіка, заповіла колекцію творів Миколи Олександровича Ярошенка його рідному місту. У 1917 році її привезено до Полтави. До колекції входило 100 картин, 23 робочих альбоми малюнків, скульптурні твори Миколи Ярошенка та досить значна за кількістю і, головне, за значенням збірка робіт друзів і колег по Товариству пересувних виставок – Василя Полєнова, Івана Шишкіна, Іллі Рєпіна, Михайла Нестєрова, Василя Максимова та ін. Нині вони складають основу збірки Полтавського художнього музею, два зали якого безпосередньо відведені творчості славного земляка – Миколи Олександровича Ярошенка.
У 1962 році колишню вулицю Дорожню у Полтаві перейменували на честь славетного земляка.
До списку новин
