Видатний український  живописець, архітектор, етнограф, мистецтвознавець та педагог Опанас Георгійович Сластьон народився 2 січня (14 січня)  1855 року в Бердянську тодішньої Таврійської губернії. Батько був іконописцем-реставратором. Саме від нього малий Опанас отримав перші ази малювання.

    У 1874 році Сластьон став вільним слухачем Академії мистецтв. Його вчителями були Іван  Крамськой і Павло Чистяков. Був Головою клубу українських митців у Санкт-Петербурзі. Його художня, етнографічна, педагогічна, просвітницька діяльність нерозривно пов’язана з Полтавщиною. Під час літніх канікул разом з Порфирієм Мартиновичем (ілюстратор «Енеїди» Івана Котляревського (1873—1874) їздили в Україну, пішки сходили Лівобережну Україну, збираючи матеріали з української старовини – записували народні пісні і думи, замальовували портрети виконавців, краєвиди, характерні типи селян, історичні пам’ятки, зразки народної архітектури. На основі цих замальовок митець створив аркуші до альбомів «Старовина українська і запорізька» та «Стародавня українська архітектура». Нажаль, більшість літографій загинули під час весняної повені 1895 року.

     У 1900 році переїхав з Петербурга до Миргорода Полтавської губернії, де впродовж 28 років викладав малювання у художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя. Приятелював та листувався з Дмитром Яворницьким. Особливою увагою його зацікавлень було кобзарство. Він записував пісні кобзарів, малював їх портрети. Настільки захопився цим напрямком народного мистецтва, що сам вивчився грати на музичному інструмент, був чудовим виконавцем українських дум та пісень. В дослідженні кобзарства Сластьон активно співпрацював із Климентом Квіткою та Лесею Українкою. 

   Опанас Сластьон був одним з основоположників українського архітектурного стилю. Гаряче підтримав Василя Кричевського в реалізації його ідеї – спорудження будинку Полтавського губернського земства в українському стилі (нині - будівля Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського). За цю ідею довелось повоювати, адже мала вона багато противників. Та все ж на будівельній комісії перевагою у 6 голосів проект Кричевського переміг. У листі до Бориса Грінченка 26 червня 1903 р. Опанас Сластьон писав: «…те, що Полтава, матиме свій український земський будинок, то се ніколи не забудеться, а ширитиметься далі й далі…» 

  У роки громадянської війни опікувався збереженням та охороною культурних цінностей на Миргородщині. Був засновником та першим директором Наукового художньо-промислового музею. Мистецтвознавець був одним з організаторів першої Всеукраїнської виставки художників, що відбулась в Полтаві у 1903 році з нагоди відкриття пам’ятника Івану Котляревському, також створив чудовий ліричний портрет письменника, надрукований у збірнику «На вічну пам’ять Івану Котляревському, що вийшла друком у Києві у 1904 році у видавництві «Вік». Був палким прихильником створення музею великого полтавця, неодноразово піднімав цю тему у часописі «Киевская старина». 

          Прекрасно володів пером, його мистецтвознавчі та публіцистичні розвідки розкривають різні напрямки українського народного мистецтва. Твори Сластьона зберігаються у Національному художньому музеї України, Харківському художньому музеї, Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені М. Ярошенка та ін.

       Помер Опанас Григорович 24 вересня 1933 року. Похований у Миргороді на Троїцькому кладовищі. 

      У 2016 році в Полтаві Жовтневий провулок було перейменовано на провулок Опанаса Сластьона.