Цього року минає 180 років з часу, коли Тарас Григорович Шевченко відвідав Полтаву — місто, яке стало важливою сторінкою у його житті та творчості. Водночас, приїзд Шевченка мав велике значення і для самої Полтави: перебування великого Кобзаря залишило глибокий слід у культурному, духовному та історичному образі міста.
У 1845 році під час своєї другої подорожі в Україну Шевченко розпочав роботу в Київській археографічній комісії. На виконання завдань комісії він багато подорожував Україною, проводячи історико-етнографічні дослідження. Шевченко виконував пейзажні рисунки, замальовував церкви, кам’яні хрести, руїни давніх будов, збирав необхідний матеріал для нових випусків свого великого задуму – альбому офортів «Мальовнича України».
В першій декаді липня 1845 року Тарас Шевченко навідав Полтаву. Час приїзду і термін його перебування у нашому місті встановив і довів відомий полтавський літературознавець Петро Ротач (1925-2007). Час перебування Шевченка у Полтаві ймовірно збігся з часом відвідин міста архієпископом.
Єдиної думки про те, де в місті міг зупинитися Шевченко донині немає. За однією з версій, це міг бути готель «Петерберзьський». В свою чергу Петро Ротач припускає, що Шевченко міг зупинитися у домі сусіда і доброго приятеля І. Котляревського Андрія Федоровича Лук’яновича. Окрім того існує думка, що будучи в Полтаві Шевченко не міг не зустрітися зі своїм добрим товаришем по Академії художеств Федотом Ткаченком, який у той час жив і працював учителем малювання Полтавської гімназії (нині – Науковий ліцей №3).
В Полтаві Шевченко робить дві знакові замальовки. Перша – це неоціненна акварельна робота, на якій зафіксований первинний образ хати І.П. Котляревського, який на той час вже як 7 років відійшов у засвіти. Саме на основі цієї роботи Шевченка оселя письменника була відроджена як музей у 1969 році до 200-річчя з дня народження першого класика української літератури. Можна припустити, що Шевченко просив дозволу і оглянути помешкання поета: через 10 років працюючи над російськомовною повістю «Близнюки» він приведе на гостину до сивочолого Котляревського своїх героїв. Саме в цій роботі Шевченко відтворив свою подорож до Полтави і враження від неї. Сама Полтава у повісті згадується близько тридцяти разів.
Другою роботою стало зображення Хрестовоздвиженського монастиря. Полтавські акварелі Шевченка невеликі за розміром. Акварель монастиря 19,1*27.1, зліва внизу чорнилом рукою автора зроблений напис «Воздвиженський монастир в Полтаві»; інша – 16.7*24.4; на звороті зліва чорнилом напис: «Домик Котляревського у Полтаві». Нині обидві роботи зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві.
Сьогодні Шевченкові місця в Полтаві — це не просто сторінки з біографії поета, а живі свідки національної пам’яті. Полтава стала містом, де з’явився перший в світі пам’ятник Кобзареві – 18 травня 1861 року. Місцева громадськість на вшанування пам’яті поета посадила дуб Шевченка у саду Гуссона. Народна любов до поета втілена в назві однієї із центральних вулиць міста та пам’ятнику роботи скульптора Івана Кавалерідзе, відкритому 12 березня 1926 р. У музеях Полтави можна побачити відтворення шевченківських малюнків і матеріали про його зв’язок з містом.
Минуло 180 років, а Шевченкове слово, як і його постать, залишаються невід’ємною частиною культурної ідентичності Полтави. Цей ювілей — не лише привід згадати події 1845 року, а й можливість подивитися на спадщину Кобзаря в сучасному контексті: як джерело сили, правди і нескореного українського духу.
До списку новин
