1 листопада 2026 року виповнилося 90 років від дня народження Євгена Васильовича Путрі (1936–2021) — відомого полтавського художника, графіка, скульптора, майстра карбування та іконописця, члена Національної спілки художників України. З нагоди ювілею в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відбулися урочисте відкриття меморіальної дошки митцю на фасаді закладу та презентація його персональної виставки.
Для Полтави ім’я Євгена Путрі нерозривно пов’язане з мистецьким і музейним життям міста. Народився майбутній художник на Дніпропетровщині, однак із 1937 року його родина мешкала в Полтаві. Саме тут розпочалося його знайомство з мистецтвом: початкову художню освіту Євген Путря здобув зокрема і у відомого полтавського художника Павла Горобця, а згодом продовжив навчання у Харківському художньому училищі. Полтава стала містом, із яким він пов’язав свій творчий шлях і якому присвятив багато років плідної мистецької праці.
Особливе місце в біографії Євгена Васильовича посідає його співпраця з музейними установами. У складі групи художників він брав участь у створенні та оновленні експозицій музею-садиби Івана Котляревського та літературно-меморіального музею І. Котляревського, літературно-меморіальних музеїв Панаса Мирного та Володимира Короленка, Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви», а також інших музеїв Полтавщини і не тільки. Саме тому його ім’я особливо близьке музейникам міста: у багатьох музейних просторах збереглися результати його праці, творчого бачення та професійної майстерності.
Мистецька спадщина Євгена Путрі багатогранна. Він працював у техніках графіки та металопластики, створював карбовані композиції, портрети видатних українців, медалі, меморіальні дошки, ілюстрації до літературних творів, театральні костюми та ікони. Серед його робіт — графічні серії, присвячені Івану Котляревському, твори за мотивами творчості Миколи Гоголя, образи історичних і культурних постатей. За вагомий внесок у мистецьке життя Полтавщини художник був відзначений преміями імені Самійла Величка, Панаса Мирного та Миколи Ярошенка.
Окрема, надзвичайно особиста сторінка життя митця пов’язана з його донькою — Сашенькою Путрею (Олександрою Путрею, 1977–1989), талановитою юною художницею, чиє ім’я відоме далеко за межами України. Малювати дівчинка почала у трирічному віці. За одинадцять років життя вона створила понад дві тисячі робіт — малюнки, портрети, шаржі, ілюстрації, вірші та різноманітні творчі композиції. Її яскравий художній світ вражав самобутністю, фантазією та щирістю. Життя Сашеньки обірвала тяжка хвороба, але її творчість продовжила жити, знаходячи відгук у серцях людей у різних країнах світу.
Євген Васильович був для доньки не лише батьком, а й першим наставником, людиною, яка відкрила їй світ мистецтва. Після втрати Сашеньки він зберігав її творчий спадок і присвячував їй власні роботи. Історії батька й доньки назавжди переплелися в культурній пам’яті Полтави — як історії двох митців, чиї творчі світи, попри коротке життя юної художниці, залишили помітний слід.
Відкриття меморіальної дошки на фасаді Художнього музею стало знаком вдячності та пошани митцеві, чия праця й досі присутня в музейному просторі Полтави. А персональна виставка його творів дає можливість побачити багатство художньої спадщини Євгена Путрі, ближче познайомитися з його творчим світом і ще раз згадати людину, яка залишила вагомий слід в історії мистецтва та культури нашого міста.
До списку новин
