Хатки

Що? - -

Опис

У невеличкому мальовничому селі Хатки  (зараз- с. Покровське Шишацького р-ну, Полтавської обл.) на р. Псел у 1905-1919 рр майже щоліта відпочивав і працював Володимир Галактіонович Короленко разом з родиною.

Проект дачі письменник розробив сам, використовуючи знання, набуті під час навчання в Петербурзькому технологічному інституті. Він же власноруч виконав і креслення дачного будинку. Турботи, пов’язані з будівництвом, взяла на себе дружина письменника Євдокія Семенівна. Вона закуповувала будівельні матеріали, наймала майстрів з Орловської губернії, наглядала за ходом робіт. Допомагали й доньки письменника- Софія та Наталя. Будівництво дачного будиночка було закінчено 1905 року.

Дачна ділянка перетворювалась у справжній квітучій оазис, де з ранньої весни до пізньої осені буяли бузок і троянди, чорнобривці й жоржини, гвоздики й лілії, левкої й іриси. Євдокія Семенівна з доньками залюбки працювали на городі, а Володимир Галактіонович полюбляв саджати дерева.

Селяни з Хаток і навколишніх сіл вільно заходили до Короленка, розмовляли з ним, прислухалися до його порад. Він часто допомагав дуже багатьом приязним мудрим словом, а нерідко, особливо під час першої світової війни, його допомога була матеріальна.

У Хатках В. Короленко підготував першу частину автобіографічної повісті «Історія мого сучасника», написав статті «Лев Миколайович Толстой» (1908), «Справа Глускера» (1908), «Ще до рис військового правосуддя»(1911), «Про маріампільську зраду» (1916) і «Війна, батьківщина і людство» (1917).

Не дивно, що улюбленим місцем відпочинку для Короленка стали не престижні курорти Німеччини чи Франції (хоча й там довелося побувати письменникові ), а українська хата в селі. Останнього разу Володимир Галактіонович відвідав Хатки проїздом, разом з дружиною, наприкінці 1919 року.

Хатки – це українська глибинка, з якої він бачив увесь світ. Туди і зараз можна приїхати і пересвідчитися, що всі духовні цінності у будь-який час народжуються з суто земних вражень і нічого недосяжного для художника слова на землі немає. Дачу передали Харківському художньому інституту для студентської практики та літнього відпочинку викладачів. 1960 року тут було навіть відкрито літературно-меморіальну кімнату-музей. Були плани облаштувати й картинну галерею. Однак приміщення ніхто не ремонтував, і з часом воно перетворилася на руїну.

1996 року вирішено створити тут ландшафтний заказник «Короленкова дача». А за відтворення дачі взявся керівник місцевого господарства «Агроекологія» Герой України Семен Антонець і попри всі перепони взяв будівництво під своє крило. 26 липня 2003 року на честь 150-річчя письменника відреставровану садибу було урочисто відкрито. Відтоді її охоче відвідують шанувальники творчості Короленка й туристи з усіх усюд, бо місця тут справді чудові. Абсолютно все вирішує жага до життя, пильність ока, чутливість вуха та неспокій серця і, звичайно, любов. А в Короленка усе це було. Відтак, він був щасливою людиною. Сказані ним слова : «Людина створена для щастя, як птах для польоту»- для нас є настановними. 

Дата1905; вдреставрована 2003

Особливість

З 2018 року ГО "ВелоПолтава" та ГО "Аматорський театр "Малафея" організовують тематичний велопохід "Велосипедом на дачу Короленка" відтворюючи велосипедний шлях самого Володимира Короленка. Адже письменник мав чудову фізичну форму, тому, навіть коли йому було вже близько 60 років, їздив велосипедом на дачу з Полтави. З листів  письменника близьким та друзям відомо, що від свого будинку по вул. Мало-Садовій, 1 (нині - Полтавський літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка), він прямував на Київський вокзал, там завантажував велосипед у потяг, їхав до станції Гоголево, ну а звідти велосипедом, близько 30 км, до дачі.

 Для того, щоб сучасні велосипедисти могли теж поринути у "цілющу нірвану", організатори щороку розробляють цікаву пізнавальну програму: це й екскурсія визначними місцями с. Великі Сорочинці, й інтерактивна музична програма на березі р. Псел, й театралізація біля дачного будиночку В. Г. Короленка.

Де шукатис. Хатки, Шишацький р-н., Полтавська обл.