Пилип Орлик (1672 – 1742) – вірний соратник і послідовник Івана Мазепи, гетьман України в екзилі. Випускник Києво-Могилянської академії, вихований на кращих зразках європейської та української історико-філософської, правової думки, чех за походженням, він став справжнім патріотом України.
У гетьманській резиденції Батурині Пилип Орлик пройшов шлях від канцеляриста до реєнта Генеральної військової канцелярії, став довіреною особою Івана Мазепи в його політичних справах, а з лютого 1708 року був призначений Генеральним писарем. Узяв участь у створенні союзницького договору між Україною та Швецією 1708 року. Разом із соратниками працював над питанням приєднання запорожців до шведсько-українського союзного війська.
Після Полтавської битви 1709 року пішов із гетьманом Іваном Мазепою на еміграцію. По смерті Мазепи був обраний у Бендерах гетьманом України. Пилип Орлик разом із однодумцями в 1710 році склав «Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького». Цей унікальний документ відомий під назвою «Конституції Орлика», яка на 77 років раніше від класичної Конституції США проголосила пріоритет демократичних принципів.
«Вікопомним є і політичний меморіал Пилипа Орлика «Вивід прав України», написаний 1712 року як звернення до західноєвропейських урядів щодо оборони національно-державних прав України».
Складним було 33-річне життя Пилипа Орлика на еміграції. Перебування в Оттоманській Порті, Швеції, Німеччині, Польщі, фактичне заслання в Салоніках, відірваність від родини, віддаленість від запорізьких козаків, втрата друзів і прихильників не зломили гетьмана.
Прагнучи незалежності України, Пилип Орлик головну свою діяльність на еміграції спрямував на те, щоб створити коаліцію західноєвропейських держав проти Москви для вирішення українського питання і щоб ця коаліція оголосила війну Московії (з 1721 року Російська імперія) з метою визволення України.
Усі світові конгреси та військові конфлікти були в епіцентрі уваги Пилипа Орлика як можливість порушити українське питання на користь козацької нації. «Життя Пилипа Орлика – це одна безперервна європеїзація українського питання як питання державно-міжнародного, котре він проводив безупинно в урядах різних держав. Він найбільше од усіх українських історичних діячів поклав праці біля ознайомлення урядів європейських держав українською справою», – зазначив дослідник діяльності відомого мазепинця Василь Різниченко.
Помер Пилип Орлик у Яссах 22 травня 1742 року. Діяльність очолюваної ним першої української політичної еміграції, безумовно, мала значний вплив і на Гетьманщину. Національне життя в ній продовжувалося і після ліквідації царським урядом інституту гетьманства.
До списку новин
