EN |
UA
Полтава має давні театральні традиції, що формувалися протягом багатьох поколінь. Перший театр у Полтаві був збудований у 1810 році коштом міста. Розташовувався він по нинішній Театральній вулиці, що на Німецькій колонії. Цим театром опікувався генерал-губернатор Микола Репнін. На початку 1818 року він запросив із Харкова знамениту тоді трупу Івана Штейна, в складі якої виступав відомий згодом артист Михайло Щепкін. Місцева трупа на той час була незначною: вона складалася з 15 осіб. Головним директором був назначений Іван Котляревський, який саме для полтавського театру у 1819 році написав оперу «Наталка Полтавка» та водевіль «Москаль-чарівник». Окремі ролі Котляревським були написані для Михайла Щепкіна, останній саме під час роботи в Полтаві був викуплений з кріпатства. Репертуар театру складався з комедій, опер та балету.
Не зважаючи на капітальну велику будівлю й затрачені кошти цей будинок, як театр, проіснував лише до середини ХІХ століття і згодом був знесений. У 1852 році, з ініціативи генерал-губернатора С. Кокошкіна, з нагоди переведення того року до Полтави Іллінського ярмарку, у міському саду побудували великий дерев'яний театр, який головним своїм фасадом виходив на Інститутську вулицю (нині – просп. Віталія Грицаєнка). Але й ця будівля, що переходила кілька разів з одних рук в інші за старістю прийшла в непридатність і була продана під знесення купцю Г. Ейзлеру, який того ж року, з того ж матеріалу, збудував у міському саду невеликий відкритий театр; але цей останній, на жаль, згорів 2 жовтня 1888 року.
У 1882 році купець С. Панасенко з власних крамниць влаштував кам'яний двоповерховий театр, що розташовувався на розі Ново-Полтавської (нині – вул. Шевченка) та Стрітенської вулиць. Цей театр також згорів 15 серпня 1897 р. і, замість нього, Панасенко збудував казарми для розквартированих у Полтаві військ.
У червні 1898 року, в Олександрівському парку (нині – Корпусний парк) був влаштований тимчасовий дерев'яний літній театр. Перша вистава у ньому була дана місцевими любителями драматичного мистецтва; йшла п'єса «Безталанна». Цей театр за постановою зборів міської думи було розібрано у 1901 році.
Нарешті у 1900 році Полтава отримала новий будинок для просвітницьких цілей і в ньому театр. Авторами виступили професор Олексій Трамбицький та губернський земський архітектор Олександр Ширшов, який також брав участь у зведені пам’ятника І.П. Котляревського. Побудований театр був на місці, де знаходилися міські лавки Суздальського ряду, по Іванівській вулиці (нині – вул. Гоголя), міським громадським управлінням, із субсидією від губернського комітету про народну тверезість та Полтавського повітового земства. Вартість будівництва з усіма пристосуваннями та службами становила до 180 000 рублів. Будинок створювався як багатофункціональний об’єкт для просвітницьких і доброчинних цілей і мав такі приміщення: зала для громадських читань, їдальня, чайна, бібліотека. Головною була зала на 1000 місць, яка мала гарну акустику і могла використовуватися як театральна. У залі були балкони, лоджії, оркестрова яма, компактна сценічна коробка. Полтавська міська дума звернулася до відомого художника-передвижника Григорія Мясоєдова з пропозицією створити театральну завісу для новозведеного театру. Робота над завісою тривала понад три роки і по завершенню автор подарував її місту, не взявши жодної плати. Сюжет великого полотна (6х12м) зображує околиці Полтави з видом на Хрестовоздвиженський монастир. На узбіччі шляху сидить кобзар, в якому легко можна упізнати Тараса Шевченка, що співає думу подорожньому, дуже схожому на Миколу Гоголя. Сьогодні ця театральна завіса експонується в залах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
До відкриття просвітницького будинку було поставлено виставу «Ревізор» за М. Гоголем. У 1903 році з нагоди відкриття пам’ятника І.П. Котляревського в просвітницькому будинку відбулися урочистості в яких взяли участь Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Микола Старицький, Панас Мирний, Василь Стефаник, Володимир Самійленко, Олена Пчілка та інші. Про це сповіщає кам’яна пам’ятна дошка праворуч від центрального входу сучасної будівлі театру.
У 1906 році виставою Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» розпочав роботу стаціонарний український театр Миколи Садовського. На сцені Полтавського просвітницького будинку в різний час виступали також корифеї українського театру Іван Тобілевич, Марко Кропивницький, Марія Заньковецька; у 1903 і 1911 роках виступав Микола Лисенко. Восени 1909 року під керівництвом Григорія Мясоєдова поставлено «Живі картини» до поеми Тараса Шевченка «Катерина».
До Полтави час від часу приїздили з виставами різні театральні трупи. Своєї театральної трупи не було, але був сильний музично-драматичний аматорський гурток, в якому брали участь інтелігенція, робітники, шевці та інші бажаючі.
У 1911-1918 роках при театрі діяв Полтавський музично-драматичний гурток, давало вистави Полтавське українське драматичне товариство. У 1919 -1929 роках давав вистави Полтавський оперний театр. У 1936 р. тут розмістився Полтавський український музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя, який з 1958 року займає нову простору будівлю на 530 місць.
У 1941-1943 роках Просвітницький будинок ім. М.В.Гоголя було зруйновано в ході бойових дій. У 1961 році будівлю відновили зі збереженням первісних архітектурних форм фасадів, але з переплануванням внутрішнього простору під функціональні потреби кінотеатру «Колос». В результаті перепланування було втрачено первісну театральну залу. З 90-х років ХХ століття будинок використовується як багатофункціональний об’єкт з двозальним кінотеатром і розважальними закладами.
Будівля колишнього Просвітницького будинку ім. М.В. Гоголя розташована в історичному середмісті і є одним з композиційних акцентів цієї частини міста. Поруч розташована будівля Державного архіву Полтавської області та колишній Просвітницький будинок ім. В.Г. Короленка (нині - Полтавський ліцей №10 ім. В.Г. Короленка).
1900
Відповідно до Наказу Міністерства культури України від 17.05.2017 № 430 «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» Просвітницький будинок ім. М.В. Гоголя занесений, як пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний № 3-Пл.
вул. Гоголя, 22
