EN |
UA
Григорій Григорович Мясоєдов відомий художник, ініціатор створення Товариства пересувних художніх виставок, академік, дійсний член Академії мистецтв народився 19 квітня 1834 року у селі Паньково – нині Новодеревеньківський район, Орловська область Росії. Його батько був небагатим поміщиком, походив із дворянського роду. Привчив сина займатися живописом. Григорій рано втратив матір. Мав старшого брата й молодшу сестру.
У 1889 році завдяки сприянню полтавського лікаря Олександра Волкенштейна Мясоєдов придбав у передмісті Полтави Павленки садибу з садком, парком і невеличким ставком. Саме тут Григорій Григорович реалізував свою давню мрію – закласти великий фруктовий сад. З допомогою селекціонера-плодовода Льва Симиренка Мясоєдов висадив на своїй ділянці 190 сортів яблунь. Власні спостереження художник виклав на сторінках ілюстрованого посібника «Як розвести плодовий садочок», а також об’єднував садоводів у товариство взаємодопомоги.
В своїй садибі на Павленках художник прожив понад 20 років разом з другою дружиною Тетяною Васильєвою та сином від попереднього шлюбу, майбутнім відомим художником Іваном. Неподалік від будинку серед старих дубів і верб побіля довгого, звивистого, дещо занедбаного, ставка було улюблене місце відпочинку Григорія Мясоєдова, де він іноді працював. А у мезоніні, схожого на поміщицький, будинку була обладнана майстерня, яка згодом стала справжньою картинною галереєю, де зберігалися твори художника та його колег передвижників. Красу свого маєтку Григорій Мясоєдов зафіксував на невеликій картині «Весна», де зображена молода пара, що неспішно прогулюється квітучим весняним садом.
Григорій Мясоєдов любив музику, вмів грати на скрипці і альті. Зібрав і став керівником невеликого музичного ансамблю, який збирався щосуботи у нього вдома.
В садибі, яку називали «Дача Мясоєдова» в свій час бували художники Микола Ярошенко, Володимир Менк, Микола Ґе, Іван Пархоменко, Василь Волков, скульптор Леонід Позен, хірург Микола Скліфософський. Дружні стосунки були у художника і з відомим письменником Володимиром Короленком.
У Полтаві Мясоєдов брав активну участь в її суспільному та культурному житті. Його часто можна було зустріти в залах Дворянського зібрання, Губернського земства чи Будинку губернських присутніх місць.
Григорія Мясоєдова хвилювало питання художньої освіти, особливо в провінційних містах. Тому він займався створенням художніх шкіл в Харкові, Одесі, Києві. У 1893 році Мясоєдов відкрив власну школу малюнку і живопису у Полтаві.
У 1900 році Полтава отримала власне театральне приміщення – Просвітницький будинок імені М. Гоголя, в цей час Григорій Мясоєдов тяжко переживав смерть від туберкульозу своєї цивільної дружини та матері його сина Івана Ксенії Іванової, тому коли Полтавська міська дума звернулася до Григорія Мясоєдова з пропозицією створити театральну завісу для новозведеного театру, художник погодився, щоб відволіктися від горя і спіткавших його хвороб. Робота над завісою тривала понад три роки і по завершенню автор подарував її місту, не взявши жодної плати. Сюжет великого полотна (6х12м) зображує околиці Полтави з видом на Хрестовоздвиженський монастир. На узбіччі шляху сидить кобзар, в якому легко можна упізнати Тараса Шевченка, що співає думу подорожньому, дуже схожому на Миколу Гоголя. Сьогодні ця театральна завіса експонується в залах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.
У 1903 році у Полтаві відбулася грандіозна за масштабом історична подія – відкриття пам’ятника класику нової української літератури Івану Котляревському, яка зібрала майже увесь цвіт української інтелігенції. На урочисте відкриття пам’ятника в Полтаву прибуло декілька тисяч осіб. В рамках перших святкових заходів в Природничо-історичному музеї (нині – приміщення Полтавського державного архіву) була відкрита художня виставка «В пам’ять І.П. Котляревського» організаторами і учасниками якої стали Григорій Мясоєдов разом з Сергієм Васильківським, Опанасом Сластіоном, Василем Волковим та Йозефом Хмелевським.
В Полтаві було створено чимало відомих художніх робіт Григорія Мясоєдова. До цього періоду його творчості належать і декілька портретів, які експонуються в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка. У 1904 році Мясоєдов виконав картину «Курсистка. На шляху до знань», яка була особливою для художника, зокрема і тим, що моделлю виступила Тетяна Васильєва – художниця і супутниця останніх років життя Мясоєдова. Одна з її картин «Байдарські ворота» також зберігається в Полтавському художньому музеї.
Помер Григорій Мясоєдов 17 грудня 1911 року. Похований за його ж заповітом на території садиби, яку так любив.
Після смерті батька Іван Мясоєдов влаштував у 1912 і 1913 роках виставки творів батька, а згодом розпродав більшу частину робіт разом з колекцією картин художників-передвижників, яка належала Григорію Григоровичу.
За переказами Григорій Мясоєдов мав різкий характер, що впливало на його стосунки з оточуючими, включаючи його сина Івана. Незважаючи на це, його мистецький талант і внесок у культурне життя нашого міста забезпечили йому значну шану і повагу, яка зберігається донині. Мясоєдов став прикладом для багатьох поколінь художників і мистецтвознавців, його роботи продовжують вивчати і досліджувати. Полтава, як місто, де він працював і творив, продовжує вшановувати його пам'ять і популяризувати його мистецьку спадщину.
Старовинний будинок з мезоніном на Павленках в якому жив і працював Григорій Мясоєдов не зберігся. Натомість Іван Мясоєдов збудував новий двоповерховий будинок в італійському стилі. Тепер в ньому розміщується Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна. Та збереглися залишки фруктового саду вирощеного турботливими руками Григорія Мясоєдова, що досі приваблює і надихає гостей своєю спокійною красою.
1834-1911
Колишня вулиця Мала Зустрічна у Полтаві на Павленках була названа на честь Григорія Мясоєдова.
вул. Мясоєдова, 27/29
